Газ нарешті прийшов у Світлогірське

gazifikatsiy

Передноворіччя для мешканців Світлогірського стало подвійним святом. 30 грудня минулого року в це одне з найбільших і найвіддаленіших сіл Кобеляцького району нарешті прийшов газ. Таким чином завершено виконання одного з найбільших проектів з газифікації населених пунктів області. Магістраль довжиною у 16,7 кілометра дійшла до визначеного місця і дала змогу подати блакитне паливо поки що у 838 будинків місцевих жителів. І це лише перша черга газифікації. Як кажуть, далі буде…

Варто нагадати про те, що епопея з прокладенням газопроводу «Озера — Світлогірське» тривала майже 6 років. Хоча завершити його будівництво планувалося раніше. Та на заваді стали як державні, так і місцеві проблеми, зокрема бюджетні. І якби до справи не підключилися й народні депутати, і обласна виконавча влада, і депутати обласної та районної рад, люди б ще довго чекали цього моменту.

До речі, про цю будову преса уже не раз розповідала.

Нагадаємо, що 2002 року її ініціював тоді ще голова правління ВАТ «Полтавагаз», а потім Народний депутат України Іван Антонович Четверіков. Саме він, знаючи, що рівень газифікації Кобеляцького району найнижчий в області (тоді це було трохи більше 50 відсотків), запропонував прокласти цю магістраль. Виготовили проект, почали будівництво. Та, на жаль, через два роки Івана Антоновича не стало.

Його естафету підхопив новообраний Народний депутат України Олексій Володимирович Лелюк, до речі, протягом року він очолював правління ВАТ «Полтавагаз». Найголовнішим завданням було повністю освоїти виділені державою та місцевими бюджетами кошти.

Воно було виконане. У листопаді 2004 року газ прийшов у такі крупні населені пункти як Григоро-Бригадирівка й Солошине та навколишні села. Але це була лише половина шляху.

Наступного року фінансування цього проекту державного рівня фактично припинилося. Буваючи на прийомах у віддалених селах Кобеляцького району, Олексій Лелюк почув чимало нарікань на те, що будівництво завмерло, хоча місцеві жителі уже об’єдналися у кооперативи і вклали певні кошти у прокладення вуличних газопроводів та підведення газу до власних осель.

Потрібно було діяти. Численні візити у Кабінет міністрів, підключення до вирішення питання своїх колег із фракції Партії регіонів у Верховній Раді та обласної і районної виконавчої влади дали результати. Кошти знайшлися. Правильно розпорядитися цільовою субвенцією допомогла й обласна державна адміністрація  на чолі з її головою Валерієм Михайловичем Асадчевим.

На зустрічах із виборцями минулого року вони пообіцяли, що на Новий рік газ у Світлогірському буде. І він таки сюди прийшов. Не зважаючи на природні перепони. Адже останні кілька кілометрів газопроводу довелося прокладати по болоту. Тут на допомогу зі своєю спеціальною технікою прийшло потужне підприємство «Укргазпромбуд» на чолі з Олександром Васильовичем Головкіним. Задіяли потужний екскаватор, спроможний вести такі роботи.

На мітингу місцеві жителі згадували, як допомагали будівельникам: поїли їх чаєм і зігрівали добрим словом, готувати до укладання пластикові труби, вручну розчищали траншеї…

Ось так спільними зусиллями один із найбільших на Полтавщині проектів газифікації був завершений.

Відкриваючи урочистості, голови Кобеляцької районної ради та райдержадміністрації Володимир Володимирович Жуков і Олег Миколайович Решетило, палко вітали людей, котрі своїми діями сприяли пуску газу у село Світлогірське. Аплодисментами численні мешканці села привітали Народного депутата України Олексія Лелюка, голову облдержадміністрації Валерія Асадчева, голову правління ВАТ «Полтавагаз» Михайла Косіченка, його заступників Ростислава Гринчака та Олену Воронянську, генерального директора будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Олександра Головкіна, інших гостей.

У своїх виступах керівники району нагадали історію спорудження газопроводу, про яку вже йшлося. Зокрема про те, що при газифікації села Просяниківка у 2007 році і народний депутат, і голова облдержадміністрації пообіцяли, що через рік газ буде у крайній точці газопроводу — Світлогірському. І представники влади, і робітники, котрі працювали на цьому об’єкті, свого слова дотрималися. Та й місцеві мешканці повіривши запевненням, підтримали і владу, і будівельників. Ось так, гуртом зроблено неабияку справу.

Очільники району вручили Почесні грамоти районної влади зварювальникам Кобеляцького управління з експлуатації газового господарства Миколі Переваю та Олександру Пєсні.

Голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, привітавши усіх присутніх з приходом у їхнє село газу та з Новим роком, повідомив, що обласна влада включила місцевість навколо Світлогірського у спеціальну рекреаційну зону, де з часом буде створено Нижньоворсклянський природний заповідник. Окрім того, він пообіцяв, що частина наступної субвенції, що надійде в область, піде на реконструкцію місцевого Будинку культури, котрий нині зяє пусткою прямо навпроти сільської ради. Допомоги в цьому попросив у Народного депутата Олексія Лелюка, аби парламентарі не відволікали із розподіленням бюджетних коштів, а на Полтавщину вони надійшли якнайшвидше.

Зі свого боку народний обранець пообіцяв, що, як і раніше, докладе до цього всіх зусиль. Він підкреслив, що сьогодні головної задачі досягнуто завдяки спільним зусиллям. Тож тільки разом ми — сила, поодинці ж не зробимо нічого. Олексій Лелюк пригадав, як чотири роки тому раділи мешканці кількох сіл, куди нарешті прийшов газ. Сьогодні виконана ще одна обіцянка. Все це завдяки наполегливій роботі газівників, які працювали не покладаючи рук. Але справу ще не завершено, тож робота триває. І якою б напруженою не була ситуація в державі, ми цю роботу повинні виконувати.

Голова правління ВАТ «Полтавагаз» Михайло Косіченко підкреслив, що успіху не було б досягнуто без допомоги місцевих мешканців, котрі, чим могли, підтримували працівників підприємства. Завдяки цьому жителі села стали учасниками однієї з найбільших газових мереж в Україні. В зоні відповідальності об’єднання сьогодні майже 20 тисяч кілометрів газопроводів і таким чином воно вийшло на провідне місце в державі. У містах рівень газифікації перевищує 95 відсотків, у селах — 85. Окрім того, він повідомив, що оскільки село з околицями налічує багато споживачів газу, тут буде створено окрему дільницю газового господарства, яка слідкуватиме за використанням обладнання.

Зі словами привітання від свого багатотисячного колективу до мешканців села звернувся генеральний директор фірми «Укргазпромбуд», що на останньому етапі стала генпідрядником будови, Олександр Головкін. Він також подякував селянам за участь у будівництві.

Від місцевої громади слово взяв голова кооперативу «Прометей» Олександр Кришень. Згадавши з чого починалася ця епопея, він щиро подякував усім, хто підтримав проект і допоміг довести його до завершальної мети. Вдячні слова пролунали на адресу ВАТ «Полтавагаз», Народного депутата України Олексія Лелюка, обласної та районної держадміністрацій. До речі, кооператив зумів провести по селу розвідні газопроводи довжиною 45 кілометрів. Звісно, не без участі спеціалістів, але за свої кошти.

А виконуюча обв’язки сільського голови Наталія Петренко щиро подякувала від усіх односельців тим, хто брав участь у завершенні цього непростого проекту. Загалом незабаром у Світлогірському буде газифіковано усі понад 1300 осель. Роботи в цьому напрямі тривають.

Першими газ у своєму будинку зустріло подружжя Колотило. Їм пощастило, бо мешкають навпроти газорозподільного пункту. Саме тут запалили факел почесні гості. Саме тут вони скуштували за традицією яєчню, приготовану на газовій плиті. Цікаво, що як символ минулих днів господарі зберегли піч із дровами. Але це тимчасово. Відтепер вони користуватимуться сучасним опалювальним приладом.

Як поінформував начальник Кобеляцького управління експлуатації газового господарства Петро Маник, зараз рівень газифікації району природним газом перевищує 70 відсотків, а з урахуванням використання зрідженого газу — 95. Таким чином кобелячани стали поруч з іншими районами області. А 5 січня газ пущено у прилеглі села Брачківку й Кишеньки. До речі, саме там зараз розвиваються приватні підприємства, що надають роботу місцевим жителям. Тож газифікація несе не лише тепло в оселі селян, а й робочі місця для тих, хто уже, можливо, втратив на це надію, мешкаючи у такому красивому, але найвіддаленішому куточку Полтавщини. Над Дніпром, там, де у нього впадає Ворскла.

Олександр Бородай