Напередодні 69-ї річниці  Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні  кожен із нас  віддає глибоку шану та схиляє голову   перед світлою пам’яттю героїв , всіх, хто загинув у боротьбі з ненависним ворогом, захищаючи рідну землю. Серед тих , хто брав участь у двобої з фашизмом   був дід народного депутата України Олексія Володимировича  Лелюка –  Антон Антонович Четверіков. Ще з дитячих років Олексій Володимирович пам’ятає дідові розповіді про тяжкі, криваві бої під час Курської битви. На той час Антон Антонович забезпечував авіаційним  паливом військовий аеродром. Чимало випадків було в непростому солдатському житті. Одного разу, коли закінчилося паливо, і літаки не мали змоги виконати бойове завдання, Антону Четверікову довелося терміново виїхати на бензовозі. Повертаючись у зворотному напрямку, його почав переслідувати німецький «мессершмітт». Дуже довго прийшлося радянському солдатові маневрувати. Звернувши з дороги в ліс, через виярки,  оминаючи дерева та кущі, він зміг  доставити паливо на рідний аеродром. Літаки  заправилися та злетіти у фронтове небо атакувати ворога. Саме за цей героїчний вчинок Антон Антонович Четверіков був нагороджений Орденом «Червоної зірки». А історія цієї нагороди розпочалася ще  у 1930 році.  Першим, хто його   отримав  був майбутній маршал Радянського Союзу Блюхер В. К. У цьому ж році ним нагороджені радянські льотчики, які вчинили «Великий Східний» авіапереліт. Всього в тридцяті роки було вироблено понад двадцять тисяч нагород. Перше нагородження в історії Великої Вітчизняної війни відбулося в липні 1941 року, його  кавалером став молодший сержант Біловол Д. А. , стрілок – радист бомбардувальника . Будучи пораненим у повітряному бою,  він збив  три німецькі літаки.   За весь час , що йшла друга світова війна , цим орденом було нагороджено майже три мільйони чоловік , понад півтори тисячі військових частин Радянської армії і  Військово – морського флоту . На жаль, ніякі нагороди не можуть виміряти подвиг та повернути життя колишнім воїнам-визволителям. Але наше завдання – знати,  берегти  і пам’ятати  героїчну   історію нашого народу, щоб нинішні і прийдешні покоління мали можливість  жити в мирі на вільній землі, бути гідними подвигу ветеранів.