На Чутівщині добре відомий народний фольклорно-обрядовий ансамбль з Вільхуватки “Вільхуватські кумоньки”. Для місцевих жителів цей гурт – сяюча перлина в нелегкому повсякденному бутті, як промінь світла, як чиста джерельна вода у нелегкі часи, крім того, – продовжувачі народних традицій, культурний осередок. Уся наша творча діяльність ґрунтується на бажанні нести людям радість, душевне задоволення від української пісні, однак ще й на ентузіазмі, на вмінні обходитись мінімальними затратами. Так, донедавна ми виступали у власноруч виготовлених костюмах. Але час спливав, і хотілось урізноманітнити, поновити сценічний гардероб. У лютому народний депутат України Олексій Володимирович Лелюк проводив прийом громадян і ми колективно звернулись до нього з проханням допомогти придбати нові костюми для ансамблю. Олексій Володимирович раніше бачив наш виступ, тому він охоче відгукнувся на прохання, і на весняні свята ми вже увібрались в нові костюми. Дуже-дуже раді і вдячні Олексію Володимировичу за його чуйність і розуміння! Утворився наш ансамбль 2 березня 1982 року, коли я після закінчення курсів Тульчинської музичної школи оселилась з родиною у Вільхуватці. Стала його художнім керівником, а незабаром і завідуючою сільським клубом. Я дуже завдячую своїй попередниці, колезі Галині Пилипівні Цибулько за її допомогу і підтримку всі ці роки в культурно-масовій роботі. Наш колектив складався колись із 16 учасників, а нині в складі ансамблю я, Галина Пилипівна Цибулько, Наталія Олександрівна Біляєва, Надія Олексіївна Литвиненко, Надія Петрівна Вареник і Надія Олексіївна Шелудько. А оскільки між собою ми куми, то й назву таку придумали. Наш ансамбль — фольклорно-обрядовий, виступаємо ми і на весіллях, і на масових заходах. З концертами побували в селищі Жихарів, у Сорочинцях. На полтавському огляді-конкурсі у номінації “історична пісня” посіли 2 місце. А в грудні 2012 року серед конкурсантів із Полтавської області відстояли звання “Народний аматорський колектив”. У репертуарі ансамблю – українські народні пісні. Вибираємо, які прийдуться до душі. Бува, що й самі складаємо: сподобається якась мелодія, підібрали слова — і є пісня! Таких уже близько 20. Мелодію підбираю на слух, на старенькому баяні “Кунгур”, який у клуб придбали у 2005 році. Хочемо долучити до участі в ансамблі й молодь, а також зробити капітальний ремонт і опалення в клубі. Допомога Олексія Володимировича Лелюка надихає нас на кращі зміни. Вірю, що разом розвиватимемо культуру на селі, зацікавимо юні таланти активно брати участь у житті громадськості та прославимо Вільхуватку новими творчими здобутками. Бажаю нашому добродію Олексію Володимировичу міцного здоров’я, натхнення в роботі, невичерпної енергії, миру і злагоди. Нехай добро, яке він дає людям, зігріває душі, множиться і квітує розмаєм.
Поліна Василівна Ящук,
художній керівник ансамблю.